Концептуальна недолугість чи далекосяжні плани? 18.12.2014
На черговому засіданні ради голів Вільної профспілки освіти і науки України (ВПОНУ) було розглянуто цілу низку питань. Одних лише звернень підготовлено майже з півдесятка – до Президента, Кабінету міністрів, Верховної Ради, профільного міністерства. Лейтмотив послань такий: «припинити недолугі експерименти у сфері освіти», «зарплата не має бути у рази меншою від тієї, яка повинна бути».
Та найбільше часу і сил учасники зібрання присвятили обговоренню проекту Концепції розвитку освіти на період 2015-2025 років. Одразу ж постало питання: хто є автором цього документа і хто замовником? Як з’ясувалося,
серед її творців є досить знані в освітніх колах особи, які, щоправда, мають дещо заплямовану репутацію. Можна було б і згадати їх, але то вже якось іншим разом. А ось кого назвати можемо, то це - Георгія Касьянова, керівника Стратегічної дорадчої групи (СДГ) при Міністерстві освіти та науки України. Саме ця група власне і підготувала «продукт», що став предметом жвавих дискусій серед педагогів. Про це повідала координатор СДГ Олена Заплотинська. Також вона спробувала заспокоїти присутніх, що Концепція не є директивою, а всього лиш своєрідною заявою про наміри, такою собі «Дорожньою картою».
«Ідея про її створення виникла ще у лютому 2014 року, коли документ планувався як альтернатива існуючій на той час політичній лінії в освіті. Але коли змінилося керівництво профільного міністерства, розпочалася продуктивна співпраця з експертним середовищем і робота над Концепцією як візійним документом», - зазначила Олена Заплотинська.
Щодо того, хто «замовляв музику» і за чиї гроші, то, виявляється, титанічну працю експертів оплатив Міжародний фонд «Відродження», який, зрозуміло, до Міносвіти, як і до будь-якої іншої державної установи, стосунку не може мати апріорі. Це зізнання координатора СДГ викликало цілу хвилю емоцій у й так добряче наелектризованому середовищі.
«Мені незрозуміло, що ми взагалі тут обговорюємо?» - риторично запитувала педагог із Олександрії Кіровоградської області Лариса Лисюк. Її підтримали колеги зі Львова Ігор Шлапак і Василь Олійник, Жанна Савченко із Малина Житомирської області, заступник голови ВПОНУ Тамара Захарченко із Нової Каховки Херсонської області, які не скупилися на відповідні епітети, даючи оцінку потугам реформувати освіту без врахування думки як науковців, так і вчителів-практиків.
Не менш негативну реакцію викликала й відповідь на, здавалося б, цілком логічне запитання: «Якою є основна мета запропонованої Концепції?» - «Зменшити фінансову витратність освітньої галузі».
«А я, наївний, вважав, що головна мета – дати дітям належний рівень знань», - відреагував Володимир Лепень, заступник голови ВПОНУ, учитель із Городні Чернігівської області. – Це неправда, що система освіти у нас не самодостатня. Педагоги, всупереч методичним інструкціям і напрацюванням, самостійно оволодівають новітніми технологіями».
Щодо матеріального забезпечення, то освіта й так упродовж кількох років (якщо не десятиліть) стабільно фінансується не в повному обсязі. І якби не відгукувалися батьки учнів, то майже б усі школи забули, що таке ремонт.
«Навіть крейду змушені купувати або власним коштом, або на пожертви батьків», - із сумом зауважив кіровоградець Андрій Ткаченко.
На жаль, такими є нинішні реалії. Як і те, що поки у столичних кабінетах рапортують про загальну комп’ютеризацію, деякі освітні заклади не забезпечені навіть звичайними підручниками, як-от Андріївська спеціальна школа-інтернат (Новосанжарський р-н Полтавської обл.), про що з гіркотою повідомила тамтешній педагог Тетяна Воронько.
Чи втямки це розробникам Концепції? Вочевидь, що ні. На цьому наголосив у своєму виступі голова ВПОНУ Володимир Фундовний.
«Систему освіти, можливо, і треба змінювати, - зазначив він. - Але ж не свідомо її нищити. Бо складається враження, що державі розумні та освічені люди не потрібні».
Профспілковий лідер зауважив, що Концепція ратує за те, щоб наповнюваність класів сягала 30 і більше учнів. «Та чи враховували розробники документа той факт, що школи будували ще за радянських часів, і за санітарними нормами встановлювалося, що класи розраховані на 20-25 дітей?», - поцікавився він. На що хтось із присутніх одразу ж знайшовся: «Та в нас швидше санітарні норми змінять, ніж дослухаються здорового глузду».
На засідання профспілківці запрошували заступника міністра освіти і науки Павла Полянського. На жаль, прибути він не зміг, бо, кажуть, у закордонному відрядженні. Натомість замість нього представляти відомство випало Олені Царьовій, заступнику начальника відділу державно-громадського управління департаменту загальної середньої та дошкільної освіти. Як виявилося, попри вельми довгу назву посади, надані їй повноваження були вельми куцими: «Я приїхала в основному послухати, почути думку…» Навряд чи потішило чиновницю почуте, але якщо вона передасть керівництву бодай дещицю того, про що казали (інколи не стримуючи емоцій) освітяни майже з усіх регіонів України, то, принаймні, хоч якась користь із цих відвідин буде.
Завітав на зібрання і голова Конфедерації вільних профспілок України Михайло Волинець. Він у кількох словах ознайомив присутніх із ситуацією в інших галузевих профспілках, а також вказав на ті загрози, яких слід очікувати як від законодавців, так і роботодавців.
«Зараз спостерігається розбалансованість влади. Рік тому всі ми стояли на Майдані, а тапер не знаємо куди рухатися. Знову з’являються спроби звузити права як людей найманої праці, так і профспілок. Ми застерігаємо владу від таких кроків, інакше змушені будемо вдатися до найрадикальніших заходів, зокрема і до страйку», - наголосив голова КВПУ.