Свобода
и личное достоинство – естественное право каждого Человека с рождения.
А в нашем
сегодняшнем мире – мире, где все подчинено получению прибыли любой ценой, каждый
должен
отстаивать свое
право быть Свободным Человеком. Свободу никто не
дарит.
Противостоять
системе угнетения можно только создав свою систему – систему освобождения
труда.
И именно для
этого рабочие и служащие создают свободные профсоюзы. Свободные
профсоюзы борются против рабства на рабочем месте. По формулировке МОТ, рабским
трудом считается труд, на который человек не давал согласие и труд, который не
оплачивается.
Т.е.
когда тебя заставляют выполнять работу «за того парня», которая не входит в
твои должностные обязанности или находиться на работе больше 8-ми часов
(разные «оперативки», «совещания» , «антимайданы» и т.п.) – это и есть рабство.
При капитализме
рабочая сила (рабочие руки) есть ТОВАР, о чём говорят такие термины, как «рынок
рабочей силы», «цена рабочей силы» и т.д. Хозяевами, владельцами этого особого
товара являются рабочие (по латыни – пролетарии, так понятнее рабочим всего
мира).
Теперь вопрос.
Что делает хозяин товара на обычном рынке, если покупатель жульничает?
Правильно – гонит его прочь, а то и просто бьёт ему морду. Таков закон рынка:
не ВОРУЙ!
А что делать
рабочим, если работодатели (начальники, капиталисты, государство) не
платят достойную зарплату, не обеспечивают технику безопасности, нормальные
условия труда? Нам надо бастовать! Многолетняя практика
показала, что обращаться за справедливостью к прокурорам, судам, чиновникам
бесполезно – получишь или только отписки или решения, которые никто выполнять
не будет.
Поэтому Учасники Народного віча, громадяни України, які зібралися 29 грудня 2013
на Майдані Незалежності прийняли програмний Маніфест Майдану, в якому сказано:
У ДОВГОСТРОКОВІЙ
ПЕРСПЕКТИВІ МИ МАЄМО СПІЛЬНО ДОМОГТИСЯ:
Побудови в Україні демократичної, правової
держави з соціально-орієнтованою економікою, що вважає забезпечення фундаментальних прав людини своєю первинною та ключовою
функцією, унеможливлення узурпації влади та зловживання нею.
Ми – за реальні
та ефективні перетворення в країні, які мають відбуватися на основі
європейських цінностей та стандартів. Ми прагнемо поміняти не політиків біля
керма держави, ми вимагаємо змінити всю нинішню систему влади, яка наскрізь
прогнила через тотальну корупцію, відсутність поваги до громадянина та його
прав.
Ми свідомі, що
шлях досягнення запропонованих змін буде тривалим та непростим. Але лише він
веде нас до створення нової країни з новими правилами гри, дотримуватися яких
під тиском Майдану і під його контролем будуть всі: від громадян до президентів
та представників великого бізнесу.
Лише такий шлях,
який ми маємо пройти разом, гарантує успіх народу України.
А поскольку сегодняшняя «вертикаль
власти» «не почула кожного», то был
создан Всеукраинский Стачком, который призвал:
Закликаємо
громадські та профспілкові організації приєднатися до організації підготовки та
проведення 25 лютого
попереджувального страйку з метою привернення уваги органів державної влади до
соціально-економічних проблем суспільства. Наші вимоги:
Проведення
дострокових президентських і парламентських виборів.
Покарання
винних у побитті та викраденні учасників мирних зібрань.
Погашення
заборгованості із заробітної плати та її підвищення.
Збереження
робочих місць.
Недопущення
прийняття нового Трудового кодексу України в редакції, запропонованій
депутатами Партії регіонів.
Забезпечення
своєчасних виплат адресної соціальної допомоги, що фінансується з державного
бюджету, та з відповідних соціальних фондів (пенсіонери, інваліди, безробітні,
багатодітні, вагітні жінки, афганці, та інші).
Але провести страйк буде непросто.
Влада та
роботодавці завжди хочуть завести суспільство і громадян у певний коридор,
тобто через закони і підзаконні акти створюють умови для того, щоб люди
працювали за мізерні зарплати, не могли протестувати, коли їм вчасно не
забезпечують належних компенсацій та соціальних виплат або забирають половину
регресних і пенсій, як у випадку з чорнобильцями та афганцями. Для того, щоб
люди не могли протестувати, ухвалюються закони, які порушують право на мирні
зібрання і протести. Так як це сталося 16 січня цього року, коли були внесені
зміни до низки законів. Лише під тиском протестувальників їх було скасовано.
Подібна ситуація складається і у зв’язку
з положеннями Закону «Про порядок вирішення колективних трудових
спорів». Якщо пройти процедуру, визначену цим законом, від початку
трудового спору і до страйку, то стає зрозумілим, що застрайкувати в Україні
майже неможливо.
Конфедерація вільних профспілок України
пропонує один із способів, як обійти затяжну процедуру трудового спору
(конфлікту) та відразу застрайкувати та отримати за ці дні зарплату.
Така можливість та право надаються
чинним законодавством України, зокрема:
Стаття 113 КЗпП, Стаття 6 Закону
України «Про охорону праці», Стаття 153 КЗпП : …Власник або
уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи,
поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають
законодавству про охорону праці…
«…Працівник має право відмовитися від
дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя
чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи
довкілля.
За період простою з причин, які виникли
не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток».
Работу
совершаем, выдаём мы – рабочие, врачи, учителя, продавцы, программисты,
предприниматели! Мы
же еще и платим налоги, на которые нанятые нами же чиновники распоряжаются нашим
имуществом, как своим собственными и нас же давят. Начальники, власти,
хозяева – не работодатели-благодетели…, а работовзятели, присваивающие результаты нашего труда. Вот почему решать
бастовать или не бастовать есть неотъемлемое право рабочих, естественный,
природный закон!
Народ
имеет конституционное право на забастовку. Забастовка – мера, к которой
вынуждены прибегать рабочие, когда их слова и доводы не слышат власти и работодатели
С
другой стороны, забастовка – самый эффективный метод «прочистки ушей» глухим
работодателям и властям.
Почему
в таком случае к забастовкам не прибегают чаще? Ведь в Украине права рабочих нарушают
постоянно, везде и все кому не лень?
Почему
в сытой Европе забастовки проходят чуть ли не каждый день, а на всеобщие
забастовки выходят миллионы? Ведь средняя зарплата в Европе 2-3 тысячи евро
(20 000 – 30 000 гривень в месяц), а работают «европейцы» нет не
больше, а меньше чем украинцы, даже официально там 35-часовая рабочая неделя, а
у нас – 40 часовая (а реально сколько ты работаешь и сколько получаешь?).
Потому,
что «тут» говорят «хочешь лучше жить – больше работай», а «там» говорят «больше
зарабатывает не тот, кто больше работает, а тот, кто больше бастует». Забастовка
и увеличение зарплаты рабочим заставляют работодателя покупать новые
оборудование и технологии, а дешевый рабский труд – расслабляет, потому они «в
Европу» и боятся, там нет «крыши».
Воспользоваться
своим правом на забастовку реально
только со свободными профсоюзами. По вопросам вступления в свободные
профсоюзы, вопросам трудовых споров,
подготовки забастовки обращайтесь по тел –
066-7709160
Майдан
– форма прямой демократии. Хочешь изменить жизнь - выходи на Майдан. Общайся с
единомышленниками. Принимай решения по жизненным вопросам общества и участвуй
в их исполнении, в том числе через забастовки...
Конфедерация
свободных профсоюзов Украины. Тел. 066-7709160 www.union-free.ucoz.org
«Свободные профсоюзы Днепропетровска»
Ответственный за
выпуск Символоков А. А.