Голова Конфедерації вільних профспілок України надіслав звернення до Комітету зі свободи об’єднань Міжнародної організації праці та Міжнародної конфедерації профспілок з приводу перешкоджання з боку влади діяльності незалежних профспілок та фінансової підтримки нею «зручних» профспілок і відповідно порушення конвенцій №87 та №98 Міжнародної організації праці. Наводимо текст документу:
«Дозвольте висловити вдячність за постійну підтримку Конфедерації вільних профспілок України (КВПУ) та внесок у розвиток профспілкового руху в усьому світі.
Цим листом хочу повідомити про нашу стурбованість діями державної влади і, зокрема, деякими її представниками з уряду України.
У №20-21 всеукраїнської газети «Сбойка» за 2012 рік, яка висвітлює життя та проблеми вугільної галузі України і фінансується переважно державними вугільними підприємствами, було надруковано матеріал про зустріч тодішнього міністра енергетики і вугільної промисловості України Юрія Бойка з представниками профспілок шахт Львівсько-Волинського вугільного басейну. У матеріалі, поданому у вигляді запитань- відповідей, тодішній міністр пообіцяв свою гарантовану допомогу голові місцевої старої державної вугільної профспілки Турчину О.П. у створенні в трудовому колективі Центральної збагачувальної фабрики (ЦЗФ) «Червоноградська» первинної профспілкової організації.
Примітка: Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська» - колишня, багаторічна назва теперішнього Приватного акціонерного товариства (ПАТ) «Львівська вугільна компанія». У цьому газетному матеріалі, як і в розмовах між собою, багато працівників та адміністрація продовжують вживати стару або похідні від неї назви.
"У мене до вас прохання: створіть свою профспілку на ЦЗФ «Червоноградська». Я гарантую і обіцяю вам допомогу зі свого боку. Створюйте профспілку, для того щоб держава прийшла не на порожнє місце і у вас вже було все готове, щоб там керували ви", - говорить Юрій Бойко (цитата із матерілу в газеті).
Після цього голова старої «державної» профспілки попросив коштів на оздоровлення членів своєї профспілки та посилення її ролі в колективі.
Колишній міністр відповів: "Кошти на оздоровлення ми знайдемо, я вас запевняю. І знайдемо стільки, скільки буде потрібно. Прошу вас передати заявку до міністерства. Я візьму це питання під особистий контроль".
Після цього профспілці було перераховано на культурно-масову роботу і оздоровлення спочатку 1 млн грн, а згодом ще 500 тис. грн. У той час, як місцевій організації Незалежної профспілки гірників України цього ж регіону, перед якою Державне підприємство «Львіввугілля» має борг в 1,141 млн грн, не надійшло жодної копійки, і взагалі припинено перерахунок заборгованих коштів.
У ПАТ «Львівська вугільна компанія» багато соціальних і економічних проблем, які не вирішуються роками. Заробітна плата не виплачується у повному обсязі, в результаті борг уже досяг 10 млн грн (1 млн Євро). Хоча заробітна плата на цьому підприємстві одна з найнижчих у вугільній галузі України – 130 Євро, у той час коли ціни на продукти харчування та товари першої необхідності у країні майже дорівнюють європейським. Переважно молоді жінки, в яких є малі діти та сім`ї, працюють тут у жахливих умовах. Власники фабрики зі збагачення вугілля давно вже наче б то невідомі і їх не можуть знайти державні органи. Насправді ж підприємство потрапило в коло економічних інтересів кількох фінансово-промислових груп України, а державі належить лише 38% акцій фабрики. Від такої невизначеності й плутанини насамперед потерпає трудовий колектив. Працівники вважають, що стара профспілка неефективна, тому 95% з них вступили до Незалежної профспілки гірників України (НПГУ), первинний осередок якої є єдиним на цьому підприємстві.
Останні три роки первинна організація НПГУ ПАТ «Львівська вугільна компанія» регулярно, кілька разів на рік, проводить акції протесту з одночасним пікетуванням місцевих і центральних органів державної виконавчої влади, прокуратури, Адміністрації Президента України, Кабінету міністрів України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, з вимогами вирішити проблеми підприємства і трудового колективу. На одній з останніх таких акцій, що відбулась 10 липня 2013 року біля Кабінету міністрів України, віце-прем’єр-міністр України Юрій Бойко, дозволив собі недопустимі висловлювання на адресу пікетувальників. Він розгнівано запитав, хто дозволив їм тут перебувати і чого вони сюди прийшли, чим вчинив психологічний тиск на учасників мирної акції протесту у присутності представників силових структур, які в свою чергу теж почали грубо пригнічувати учасників акції протесту.
Отже, з одного боку ми бачимо державного чиновника, який, перебуваючи на посаді міністра енергетики і вугільної промисловості України нічого не зробив для вирішення проблем ПАТ «Львівська вугільна компанія», а лише давав вказівки про створення на підприємстві своєї «державної» профспілки і надавав на це фінансову допомогу, а з іншого – він уже в ранзі віце-прем’єр-міністра, що відповідає за діяльність паливно-енергетичного комплексу України, гнівно засуджував пікетувальників та вимагав від них розійтися по домівках.
Цей приклад яскраво ілюструє політику нинішньої влади в Україні, яка в особі її найвищого чиновника дозволяє собі зневажати права чинної профспілки, стимулює заснування іншої зручної для себе профспілкової організації та здійснює її фінансову підтримку. Такі дії є прямим порушенням конвенцій №87 та №98 Міжнародної організації праці та прав незалежної профспілки і її членських організацій в Україні.
Прошу в межах вашої компетенції вжити всіх можливих заходів для роз’яснення уряду України та окремим його представникам необхідності суворого дотримання основоположних Конвенцій МОП у сфері праці та стосунках з профспілковими організаціями».